Нові глобальні мита США: детальний економічний та геополітичний аналіз

Ексклюзив – CryptoAcademy.com.ua

Сполучені Штати за ініціативою Дональда Трампа оголосили про безпрецедентне запровадження нових мит: 10% мита на весь імпорт, 25% мита на всі імпортні автомобілі, 20% мита на імпорт із ЄС та 34% мита на імпорт із Китаю. Ці кроки становлять різке посилення протекціоністської торговельної політики США і фактично відкривають новий фронт глобальної торгової війни. Нижче наведено аналітичний огляд економічних та геополітичних наслідків такої політики.

Наслідки для економіки США

Нові мита суттєво вплинуть на економіку США, охоплюючи всі ключові аспекти – від цін та виробництва до зайнятості та споживчого попиту. Основні очікувані наслідки для США такі:

Інфляція та ціни. Широке 10%-мито на весь імпорт означає підвищення цін на імпортні товари щонайменше на цей відсоток. Досвід тарифів 2018 року показав, що іноземні експортери майже повністю перекладають додатковий митний збір у вищі ціни для американських імпортерів [New China Tariffs Increase Costs to U.S. Households – Liberty Street Economics]. Фактично, мито діє як податок на споживачів: дослідження Федерального резерву оцінило, що тарифи 2018 року коштували типовому американському домогосподарству близько $419 на рік [New China Tariffs Increase Costs to U.S. Households – Liberty Street Economics]. Тепер, із 10% митом на всі категорії товарів, зростання цін буде всеосяжним – від продуктів і одягу до електроніки та автомобілів. Наприклад, 25%-й тариф на авто може додати до $12 000 до ціни імпортного автомобіля для американського покупця [Global automakers say Trump’s tariffs will be painful for them and US consumers | AP News]. Отже, інфляційний тиск посилиться, зменшуючи купівельну спроможність споживачів.
Виробництво та промисловість. Ефект для внутрішнього виробництва буде неоднорідним. Деякі галузі, що конкурують з імпортом (сталь, алюміній, автомобілебудування, текстиль тощо), у короткостроковій перспективі отримають вигоду від захисту – їхня продукція відносно подешевшає порівняно з імпортом, що може підвищити попит на вітчизняні товари. Це може сприяти зростанню виробництва і завантаженості потужностей у цих секторах, потенційно стимулюючи відкриття нових підприємств або реінвестування в існуючі виробництва. Водночас, багато американських виробників покладаються на імпортні комплектуючі та сировину. Зростання вартості імпортних деталей підніме їхні витрати, що може негативно вплинути на виробничі ланцюги та конкурентоспроможність кінцевої продукції США. Деякі компанії можуть зіткнутися з необхідністю перебудови своїх ланцюгів постачання або пошуку дорожчих альтернативних постачальників, що означає втрати ефективності для економіки. Наприклад, якщо через 10%-е мито виробник перейде з китайського постачальника (умовно товар за $100) на менш ефективного в’єтнамського з ціною $109, це додаткові $9 витрат без жодного надходження до бюджету США [New China Tariffs Increase Costs to U.S. Households – Liberty Street Economics] – так звані «мертві втрати» для економіки.
Робочі місця та зайнятість. Попри наміри захистити американські робочі місця, чистий ефект від масштабних мит, ймовірно, буде негативним. Дійсно, у попередній торговельній війні із Китаєм втрати роботи в США перевищили кількість збережених місць: за оцінками дослідження, торгові політики Трампа коштували економіці США майже 245 000 робочих місць [How Trump’s Tariffs Really Affected the U.S. Job Market | Carnegie Endowment for International Peace]. Нові тарифи, охоплюючи не лише Китай, але і ЄС та увесь імпорт, можуть призвести до ще більших втрат зайнятості. Хоча певні галузі (наприклад, сталева чи автомобільна) можуть зберегти або створити кілька тисяч робочих місць завдяки захисту від імпорту, інші галузі – експортні та залежні від імпортних компонентів – скорочуватимуть штат. Очікується, що постраждають фермери (через іноземні санкції у відповідь), високотехнологічні компанії (через втрату ринків збуту та подорожчання комплектуючих), транспортні та логістичні фірми (через спад обсягів торгівлі). Нефективний перерозподіл ресурсів (коли мито рятує деякі робочі місця ціною великих витрат споживачів і бізнесу) означає дуже високу «ціну» за одне збережене місце. За одним із підрахунків, тарифи обійшлися економіці США у понад $500 тисяч на кожне збережене робоче місце в 2018–2019 роках [Estimated Impacts of Tariffs on the U.S. Economy and Workers] – показник неефективності, який лише зросте при ширших митах.
Споживачі та добробут домогосподарств. Американські споживачі фактично профінансують ці мита зі своєї кишені. Підвищення цін на широкий набір товарів означає, що кожне домогосподарство витрачатиме більше на повсякденні покупки, не отримуючи додаткової цінності. За рахунок цього реальні доходи населення зменшаться. Особливо постраждають малозабезпечені сім’ї, які витрачають більшу частку доходів на споживчі товари, багато з яких імпортуються. Отже, можна прогнозувати скорочення споживчих витрат та уповільнення роздрібних продажів. У масштабах всієї країни це гальмуватиме економічне зростання, оскільки споживання – ключовий рушій ВВП США. З іншого боку, уряд США отримає значне зростання митних надходжень (де-факто податкових надходжень від споживачів і бізнесу). Проте ці кошти лише частково можуть компенсувати втрати від уповільнення економіки, і вони вже витрачаються на компенсацію постраждалим (наприклад, субсидії фермерам з бюджету, які фактично виплачуються з цих митних зборів). Таким чином, споживачі опиняться у гіршому становищі: платитимуть більше, вибір товарів може скоротитися, а ринок втратить частину конкуренції, що зазвичай стримує ціни.

Очікуваний чистий ефект для США – неоднозначний у короткостроковому періоді, але переважно негативний у середньо- та довгостроковому. Інфляція підвищиться, що може змусити Федеральний резерв обирати між стримуванням цін (через підвищення ставок) та підтримкою зростання. Виробництво в окремих секторах зросте, але загалом економіка втратить ефективність і частину робочих місць через контрзаходи торгових партнерів. Споживачі зіткнуться з фактичним зниженням рівня життя через зростання цін. За деякими оцінками, якщо тарифна ескалація продовжиться і призведе до повномасштабного роз’єднання економік (decoupling), кумулятивні втрати для економіки США можуть сягнути $1,6 трильйона протягом п’яти років [U.S.-China trade war has cost up to 245,000 U.S. jobs: business group study | Reuters]. Тож, попри задекларовану мету – відродження промисловості США – такі масштабні мита несуть значні ризики для внутрішньої економічної стабільності.

Вплив на економіки ЄС та Китаю

Європейський Союз: експортний удар і можливість відповіді

Європейська економіка значною мірою залежить від експорту, і США – один із найбільших ринків для європейських товарів. Тому 20%-ве мито на весь імпорт з ЄС (а особливо 25% на автомобілі) боляче вдарить по ряду ключових галузей Євросоюзу:

Скорочення експорту та ВВП. Американські мита зроблять європейські товари на ринку США значно дорожчими, що призведе до падіння попиту на них. Європейські експортери можуть втратити суттєву частку американського ринку. Зокрема, автомобілебудування – флагманський сектор експорту ЄС – опиниться під прямим ударом. Продажі європейських автівок у США, ймовірно, різко впадуть. Німецькі автовиробники (BMW, Mercedes, Volkswagen/Audi/Porsche) та інші європейські бренди вже зараз оцінюють ці мита як катастрофічні для галузі. Аналітики прогнозують, що німецький експорт автомобілів до США може скоротитися приблизно на 50%, якщо мито збережеться тривалий час, а це позначиться і на суміжних галузях. Дослідження IfW (Кільського інституту) показало, що 25%-й тариф на авто знизить ВВП Німеччини на 0,18% протягом першого року [German minister, autos lobby call for urgent EU-US talks over tariffs | Reuters]. Хоча ця цифра видається відносно невеликою, вона враховує лише прямий ефект у перший рік; довгострокові наслідки можуть бути серйозніші, особливо якщо врахувати інші товари. Для ЄС у цілому, де експорт до США складає значну частку ВВП, сукупний вплив на економічне зростання буде від’ємним. Це підвищує ризик рецесії в Європі, оскільки економіка ЄС вже демонструвала нульове зростання наприкінці 2024 року [Global automakers say Trump’s tariffs will be painful for them and US consumers | AP News], і додатковий зовнішній шок може схилити її до спаду. Сектори машинобудування, авіакосмічної промисловості, сільського господарства (наприклад, експорт європейських продуктів харчування та напоїв) теж зазнають утрат.
Промисловість та зайнятість. Мільйони робочих місць в Європі пов’язані з експортом товарів у США, особливо в промислових центрах Німеччини, Франції, Італії та Східної Європи (де багато заводів-виробників автокомпонентів). Автомобільна галузь ЄС не лише забезпечує значну частину ВВП, але й прямо чи опосередковано підтримує зайнятість великої кількості працівників [Global automakers say Trump’s tariffs will be painful for them and US consumers | AP News]. Скорочення виробництва через втрату американського ринку може призвести до звільнень працівників або скорочення робочого часу в цих галузях. Негативний ефект відчується по всьому ланцюгу: від постачальників запчастин і сталі до транспортних компаній, що возять продукцію до портів. Особливо вразливими є економіки на кшталт Німеччини, де експорт машин та авто – наріжний камінь економіки, та менші країни Центральної Європи (Словаччина, Угорщина), де розташовані великі автозаводи, орієнтовані на експорт. Водночас деякі європейські виробники можуть спробувати компенсувати втрати, збільшивши продажі на внутрішньому ринку або переорієнтувавшись на Азію, але в короткостроковій перспективі це не повністю замінить американський ринок.
Політика ЄС у відповідь. Європейський Союз, швидше за все, не залишить дії США без відповіді. Вже зараз європейські лідери висловлюють жорстку позицію. Наприклад, міністр економіки Німеччини Роберт Габек заявив, що ЄС мусить дати тверду відповідь на тарифи США і не може відступати [German minister, autos lobby call for urgent EU-US talks over tariffs | Reuters]. Ймовірні кроки ЄС включають:
- Симетричні тарифи на товари зі США. ЄС може запровадити ввізні мита на американські товари на аналогічному рівні. Раніше, у 2018 році, ЄС вже відповідав точковими митами на американські продукти (наприклад, мотоцикли Harley-Davidson, бурбон, джинси), коли США ввів мито на сталь та алюміній. У разі більш масштабного кроку США, Брюссель може розширити список цільових товарів – від сільгосппродукції (соєві боби, кукурудза, апельсиновий сік) до промислових товарів (автомобілі американських брендів, запчастини, літаки Boeing, технологічне обладнання). Мета – завдати відповідного економічного тиску і стимулювати США до переговорів. Проте слід зазначити: повна «дзеркальна» відповідь (20% на всі товари з США) також зашкодить і самим європейським імпортерам та споживачам, підвищивши ціни на імпортовані в Європу американські товари (наприклад, нафту і газ із США, технологічні продукти Apple, програмне забезпечення тощо).
- Юридичні кроки та WTO. ЄС, як прибічник багатосторонньої системи, найімовірніше звернеться до Світової організації торгівлі, заявивши про порушення правил. Однак ефективність цього кроку під сумнівом, адже процедура врегулювання триває роками, а адміністрація Трампа в минулому уже паралізувала апеляційний орган WTO. Тож юридичний тиск матиме обмежений вплив на негайну ситуацію, але продемонструє принципову позицію Європи.
- Переговори та угоди. Паралельно ЄС може спробувати переговори з Вашингтоном. Європейські автовиробники та чиновники вже закликають до термінових перемовин, щоб запобігти спіралі ескалації [German minister, autos lobby call for urgent EU-US talks over tariffs | Reuters]. Можливий формат – домовленості про взаємне зниження окремих бар’єрів чи нову торговельну угоду ЄС–США, де США отримають певні поступки (наприклад, кращий доступ до європейського ринку для американської сільгосппродукції), а натомість відмовляться від загальних тарифів. Подібний сценарій мав місце у 2018, коли ЄС запропонував збільшити імпорт американської сої та зрідженого газу, аби уникнути тарифів на авто. Наразі риторика сторін жорстка, але економічний прагматизм може взяти гору, якщо втрати наростатимуть.
- Розширення інших ринків та альянсів. ЄС ймовірно прискорить зусилля з диверсифікації торговельних зв’язків. Вже укладені або фіналізовані угоди про вільну торгівлю з такими країнами, як Канада, Японія, Мексика, Меркосур, можуть стати важливішими, щоб частково перенаправити експорт. Наприклад, ЄС має угоду з Японією (EPA), з Великою Британією (після Brexit), веде переговори з Австралією, Індією. Крім того, ЄС може шукати глибшої економічної співпраці з Китаєм та іншими азійськими економіками, прагнучи компенсувати втрату долі ринку США. У довгостроковій перспективі трансатлантичний розкол може підштовхнути ЄС до активнішої участі в альтернативних торговельних блоках або ініціативах – наприклад, співпраці з існуючим блоком RCEP в Азійсько-Тихоокеанському регіоні чи до оновлення переговорів про транстихоокеанські партнерства.
- Підтримка постраждалих секторів. На національному рівні країни ЄС можуть запровадити програми підтримки галузей, що постраждають найбільше (авто, машинобудування, сільське господарство). Це можуть бути тимчасові податкові пільги, субсидії, програми перепідготовки працівників. Проте такі дії обмежуються жорсткими правилами ЄС щодо державної допомоги, які, втім, можуть бути пом’якшені в умовах надзвичайної ситуації.
Ціни та споживачі в ЄС. Для європейських споживачів прямий ефект від американських мит буде менш відчутним, ніж для американських. Мита США – це податок на європейський експорт, тож європейські товари на внутрішньому ринку не дорожчатимуть прямо через них. Однак опосередковано можливі наслідки. Якщо ЄС відповість митами на американські товари, то ціни в Європі на певні імпортовані з США продукти зростуть (наприклад, на американські харчові продукти, одяг або електроніку). Крім того, порушення глобальних ланцюгів постачання може зачепити європейські компанії, що залежать від імпортних складових зі США чи Китаю – це може спричинити локальні дефіцити або здорожчання виробництва. Але у цілому інфляційний ефект для ЄС буде помірним, можливо +0,1–0,3% до рівня інфляції, що наразі невисокий через слабкий попит. Більша проблема для Європи – це втрата ринків і робочих місць, що знижує доходи населення і може додатково приглушити інфляцію за рахунок слабшого попиту.

Висновок по ЄС: економіка Євросоюзу стикається з відчутним шоком: експорт скоротиться, темпи зростання ВВП можуть впасти (оцінки коливаються, але порядку кількох десятих відсотка ВВП сумарно, з ризиком рецесії у ключових країнах). На політичному рівні ЄС, ймовірно, виступить єдиним фронтом проти протекціонізму США, захищаючи систему вільної торгівлі, і спробує мінімізувати шкоду як через переговори, так і через розвиток інших ринків. Однак у короткостроковому вимірі економічні втрати ЄС будуть відчутні, особливо в експортно орієнтованих галузях і регіонах.

Китай: удар по експорту та прискорення самозабезпечення

Китай, як друга найбільша економіка світу, є основною мішенню тарифної стратегії США. Уже в попередні роки відбувалася масштабна торговельна війна між США та КНР, і новий раунд – 34%-ве мито на весь китайський імпорт – фактично доводить її до піку. Наслідки для Китаю будуть значними:

Падіння експорту та промислове сповільнення. Сполучені Штати – один з ключових ринків збуту для китайських товарів (до торгової війни щорічний експорт Китаю в США перевищував $500 млрд). 34%-й тариф зробить китайські товари на ринку США різко дорожчими, що майже гарантовано призведе до значного скорочення їхнього імпорту американськими компаніями та споживачами. Багато імпортерів в США шукатимуть альтернативних постачальників у інших країнах Азії (В’єтнам, Індія, Бангладеш, Мексика тощо) або нарощуватимуть локальне виробництво. Китайські фабрики, орієнтовані на експорт до США, можуть зіткнутися із падінням замовлень, а деякі – із закриттям. Особливо вразливі сектори: електроніка та електротехніка, обладнання, меблі, одяг, іграшки – традиційні статті китайського експорту до Штатів. Це завдасть удару по промисловому виробництву Китаю. Темпи зростання промислового сектору можуть впасти, а ВВП Китаю втратить кілька десятих відсотка зростання. Наприклад, у розпал минулої тарифної війни річне зростання Китаю сповільнилося до ~6% (найнижче за кілька десятиліть), і аналітики пов’язували це, зокрема, з падінням експорту. Нинішній удар може бути ще сильнішим, з огляду на ширше охоплення товарів та вищу ставку мита. Китайські економісти остерігаються сценарію, коли експорт до США може впасти на 30–40%. Це несе ризики для зайнятості в експортних регіонах (приміром, провінції Гуандун, Чжецзян – промислові центри), де сотні тисяч, якщо не мільйони, робітників можуть втратити роботу чи зіткнутися зі зниженням зарплат.
Відповідні дії Пекіна. Китай, швидше за все, відповість на дії США своїми контрзаходами. Під час першого раунду торгової війни КНР вже запровадила мита практично на весь імпорт із США (хоча в грошовому вимірі китайський імпорт із США менший, тому й масштаб відповідних мит менший). Наразі китайські тарифи на американські товари вже суттєві; вони можуть бути підняті ще вище або розширені на послуги та інвестиції. За аналогією з діями 2018–2019 років, Пекін ймовірно:
- Збільшить імпортні тарифи на американські товари, які ще не обкладені (або підніме ставки там, де вже є). Пріоритетними цілями можуть стати сільськогосподарська продукція (соєві боби, м’ясо, зерно – критично важливий експорт США до КНР), енергоресурси (ЗПГ, нафта), автомобілі з США, авіалайнери Boeing, тощо. Уже зараз середній тариф Китаю на товари з США становить ~22,6% [US-China Trade War Tariffs: An Up-to-Date Chart | PIIE] після попередніх раундів, і він може зрости ще більше.
- Обмеження та негласні бар’єри. Окрім мит, Китай може вдатися до нетарифних методів: посилених перевірок американських товарів на митниці, затримок у видачі ліцензій американським компаніям, адміністративного тиску на бізнес США в Китаї (наприклад, антимонопольні розслідування). Можливе неофіційне бойкотування певних американських брендів споживачами (як це траплялося в минулому з японськими та корейськими товарами під час політичних конфліктів).
- Девальвація юаня. Один з механізмів частково нейтралізувати дію американських мит – послаблення курсу китайського юаня. Якщо юань знеціниться щодо долара, китайські товари стануть дешевшими в доларовому еквіваленті, що дещо компенсує мито. У 2019 році, в розпал конфлікту, юань опускався нижче психологічного рівня 7 юанів за долар, що було інтерпретовано як відповідь Пекіна на мита. Нинішній тиск може знову підштовхнути владу КНР дозволити валюті знизитися. Втім, надмірна девальвація ризикована для самого Китаю – це може викликати відтік капіталу та дестабілізувати фінансову систему, а також імпортувати інфляцію (підвищивши ціни на критичний імпорт ресурсів). Тож ймовірна контрольована девальвація в певних межах.
- Стратегія самозабезпечення. Під тиском зовнішніх обмежень Китай прискорить реалізацію програми «внутрішнього циркуляції» (双循环), яка націлена зменшити залежність від зовнішніх ринків і більше покладатися на внутрішній попит. Уряд, ймовірно, стимулюватиме внутрішнє споживання різними способами (податкові стимули, підвищення соціальних видатків, пом’якшення грошово-кредитної політики), щоб компенсувати експортні втрати. Також можливе збільшення державних інвестицій у інфраструктуру і високотехнологічні галузі для підтримки економічного зростання та зайнятості.
- Торгівля з іншими партнерами. Китай переорієнтовуватиме експортні потоки на альтернативні ринки. Уже зараз спостерігається зростання китайського експорту до Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки. Ініціатива «Один пояс, один шлях» та регіональна угода RCEP (в якій Китай бере участь разом з 14 країнами АТР) набуватимуть ще більшого значення. КНР прагнутиме поглибити торгівлю з Європою, Близьким Сходом (наприклад, активно нарощує експорт автомобілів на Близький Схід і до країн, як Іран). Зростатиме торгівля з Росією, оскільки обидві країни в конфлікті із Заходом – Китай може збільшити імпорт російських енергоносіїв і експортувати туди промислові товари.
- Інновації та ланцюги постачання. Втрата доступу до американського ринку і технологій стимулює Китай подвоїти зусилля в технологічній самостійності. Програми імпортозаміщення в галузі мікрочипів, аерокосмічній, програмному забезпеченні отримають ще більше ресурсів. Китайські фірми можуть прискорити перенесення виробництв в треті країни, щоб обходити американські тарифи (наприклад, відкриття заводів у В’єтнамі чи Бангладеш і постачання звідти як з «нейтральної» країни). Деякі міжнародні компанії також можуть відмежуватися від Китаю, щоб не потрапити під американські санкції, що довгостроково може призвести до формування паралельних виробничих мереж – одна зорієнтована на США, інша на Китай.
Вплив на курс, ціни та фінансову систему Китаю. Експортний спад та можливе зниження юаня можуть мати подвійний ефект. З одного боку, інфляційний тиск у Китаї може зрости через подорожчання імпорту (наприклад, енергоносіїв, якщо юань слабшає). З іншого боку, ослаблення економічної активності та зниження доходів можуть стримувати внутрішню інфляцію. Китайський центральний банк, ймовірно, пом’якшить кредитно-грошову політику (знизить облікові ставки, резервні вимоги) для підтримки ліквідності та кредитування бізнесу, що відчуває труднощі. Фінансові ринки Китаю можуть зіткнутися з волатильністю: біржові індекси падатимуть на новинах про ескалацію, але підтримка державних фондів і контролі над рухом капіталу в КНР допоможуть уникнути паніки. Китай має великі валютні резерви, щоб пом’якшити валютні коливання. Проте довгостроково, якщо конфронтація зі США залишатиметься, інвестклімат у Китаї погіршиться: глобальні інвестори з меншою охотою вкладатимуть у Китай, побоюючись санкцій, мит і політичних ризиків.

Отже, для Китаю нові мита США означають прискорення тренду, який вже проявився останніми роками: поворот всередину, пошук нових ринків і технологічний націоналізм. Економічне зростання КНР сповільниться, можливо опустившись ближче до 5% (замість прогнозованих ~5,5–6%), в залежності від масштабів компенсаційних заходів. Китайська влада має інструменти для стабілізації (контрольоване стимулювання, держкапіталізм), тому різкого обвалу може не статися, але вартість торгової війни буде значною: нижчі експортні доходи, втрачені робочі місця у секторі зовнішньої торгівлі та дорожчі імпортні технології. Геополітично Китай іще більше утвердиться як суперник США, консолідуючи внутрішній наратив про необхідність автономії від Заходу.

Глобальні наслідки для світової економіки і фінансів

Масштабний протекціонізм з боку найбільшої економіки світу неминуче відлунить по всій глобальній економіці. Наслідки позначаться на міжнародній торгівлі, глобальних ланцюгах постачання, інфляції та фінансових ринках у різних куточках світу:

Світова торгівля та зростання. Введення всеосяжних мит США означає фактичний відкат від принципів вільної торгівлі, що домінували десятиліттями. Обсяги світової торгівлі, які і так зростали повільніше останніми роками, можуть скоротитися вперше з часів глобальної фінансової кризи 2008–2009 років (не рахуючи пандемічного 2020). За оцінками МВФ, уже двосторонній конфлікт США-Китай міг знизити рівень глобального ВВП на 0,8% у 2020 році порівняно з відсутністю торгової війни [U.S., China tariffs could lower global GDP by 0.8% in 2020: IMF | Reuters]. Додавши конфронтацію США з Європою, загальний негативний ефект може перевищити -1% світового ВВП у найближчі роки. Це сотні мільярдів доларів втраченої продукції у світі. Більш вразливими будуть експортно орієнтовані економіки: від Південної Кореї та Японії (високотехнологічний експорт до США і Китаю) до Тайваню, Малайзії, В’єтнаму (інтегровані в азійські виробничі ланцюги) та нафтовидобувних країн (які залежать від глобального попиту на сировину). Якщо торгова війна затягнеться, глобальне зростання може сповільнитися настільки, що виникне загроза світової рецесії. Інвестиційна активність у світі вже страждає від невизначеності – компанії відкладають рішення щодо нових заводів чи виходу на нові ринки, не знаючи правил гри. Згідно з принципом доміно, падіння експорту в одній країні зменшує її імпорт з інших, і хвиля прокочується по всіх взаємопов’язаних економіках.
Переформатування ланцюгів постачання. Глобалізовані виробничі ланцюги, створені для максимальної ефективності, зіткнуться з серйозним випробуванням. Тарифи розривають існуючі зв’язки: компанії більше не можуть безперешкодно переміщувати компоненти через кордони туди, де це найдешевше. Можна очікувати масштабного переналаштування ланцюгів постачання. Наприклад, американські замовники, уникаючи Китаю, ще більше переорієнтуються на постачальників з Південно-Східної Азії (Індія, В’єтнам, Таїланд, Мексика). Ці країни в короткостроковому плані можуть навіть виграти – зайнявши нішу, яку займав Китай. Дослідження свідчать, що під час торгової війни 2018–2019 інші країни дійсно збільшили експорт до США та Китаю, частково замістивши сторони конфлікту [The ‘bystander effect’ of the US-China trade war | CEPR] [The ‘bystander effect’ of the US-China trade war | CEPR]. Однак загальний ефект не нульовий: торгівля не просто переключається між країнами, а й скорочується загалом через втрати ефективності. Фірми змушені інвестувати в дублюючі виробництва, тримати більші запаси або шукати менш вигідних постачальників, що підвищує собівартість продукції. Країни, що виграють частку ринку (наприклад, В’єтнам отримав приріст експорту під час війни США-КНР), все одно не компенсують повністю глобальні втрати, бо їхні потужності обмежені, а попит у світі зменшується.Збільшаться ризики перебоїв: оскільки ланцюги переналаштовуються, у короткостроковій перспективі можливі збої в поставках окремих товарів. Наприклад, автовиробники по всьому світу можуть зіткнутися з нестачею деталей, якщо митні бар’єри порушать їхнє своєчасне постачання. Логістичні витратизростуть, адже доведеться возити товари обхідними маршрутами або у менш ефективний спосіб. Глобальні корпорації, ймовірно, переглянуть стратегії «just-in-time» (точно вчасно) – більша невизначеність змусить їх створювати резерви, локалізувати більше компонентів у межах однієї країни або регіону. Це частково підвищує стійкість до зовнішніх шоків, але зменшує глобальну ефективність та збільшує витрати виробництва.
Глобальна інфляція та ціни на сировину. Тарифна ескалація має стагфляційний ефект: одночасно тисне вниз на зростання і вгору на ціни. Хоча нинішня світова інфляція порівняно помірна, широке застосування мит може підлити оливи у вогонь. Мита безпосередньо підвищують ціни на імпортовані товари в країні, що їх вводить (як обговорено для США та потенційно для ЄС у відповідь). Але і глобально: якщо великі економіки дорожче продають і купують, цінова динаміка зміниться. Споживачі в усьому світі можуть зіткнутися з дорожчими промтоварами – від електроніки до одягу – оскільки витрати виробництва та логістики зросли. Бідні країни особливо відчують подорожчання обладнання та машин, які вони імпортують для розвитку – це може стримати їхнє зростання і теж додати до інфляції.На ринках сировини та продовольства можливі змішані тренди. З одного боку, уповільнення світової економіки знизить попит на нафту, метали, що зазвичай призводить до падіння цін на ці товари. З іншого боку, торгові бар’єри можуть перекроїти потоки сировини: наприклад, Китай може купувати більше енергоносіїв у Ірану чи Росії, а США збільшувати імпорт з Латинської Америки. Локальні дисбаланси попиту-пропозиції можуть викликати волатильність цін. Продовольчі товари – якщо Китай відмовиться від американської сої чи кукурудзи, ці культури впадуть у ціні на світових ринках, але для фермерів інших країн (Бразилія, Аргентина) відкриються можливості.Центробанки розвинутих країн опиняться перед дилемою: боротьба з інфляцією чи підтримка економіки? Якщо митні фактори розганятимуть ціни, регулятори мали б посилювати монетарну політику. Але це ще більше пригальмує і без того слабке зростання. Найімовірніше, багато центральних банків намагатимуться «перечекати» інфляційний шок від тарифів, вважаючи його одноразовим, і більше зосередяться на стимулюванні економіки. Наприклад, Федеральний резерв США у 2019 році знизив ставку саме на тлі торговельної невизначеності. Аналогічно, у новій ситуації ФРС та ЄЦБ можуть схилятися до м’якшої політики (або принаймні відкласти підвищення ставок), аби компенсувати негатив для ВВП. Це, однак, ризикований баланс, що може розхитувати очікування і курси валют.
Фінансові ринки та інвестиційні настрої. Глобальні фондові ринки болісно реагують на посилення протекціонізму. Кожна чергова заява про тарифи Трампа в минулі роки викликала розпродаж акцій і перетікання капіталу в «тихі гавані». Наприклад, коли торгова війна США-Китай погіршувалася, основні фондові індекси падали, тоді як ціна золота зростала. Нинішня ескалація може спричинити хвилю розпродажів на біржах по всьому світу через очікування зниження прибутків компаній і загального економічного спаду. Особливо постраждають акції компаній, чий бізнес пов’язаний з глобальними ланцюгами – це транснаціональні промислові корпорації, автоконцерни, технологічні гіганти (через розрив технологічної кооперації між США та Китаєм). Натомість активи-притулки можуть зрости в ціні: держоблігації розвинутих країн (наприклад, казначейські облігації США, німецькі бонди), золото, а також деякі криптовалюти (це розглянемо окремо нижче). Відзначимо, що волатильність ринків різко підвищиться – індекс VIX (так званий «індекс страху») може зрости, відображаючи нервозність інвесторів.Для низки країн курсові коливання стануть додатковим викликом. Якщо капітал масово тектиме у доларові активи, валюти ринків, що розвиваються, будуть девальвувати. Емблематичним є приклад юаня – китайська валюта може ослабнути до багаторічних мінімумів, що саме по собі вплине на інші азійські валюти (конкуренти можуть теж здешевити свої валюти, щоб зберегти цінову конкурентоспроможність). У результаті можливий ланцюговий ефект конкурентних девальвацій – деякі називають цей сценарій «валютною війною», коли країни навмисно послаблюють національні гроші, аби підтримати експортерів. Це додасть турбулентності на forex-ринках.Інвестиції (прямі іноземні та портфельні) перерозподіляться: компанії скорочуватимуть чи заморожуватимуть капіталовкладення в країнах, які опинилися під тарифним тиском, і шукатимуть більш стабільні юрисдикції. Наприклад, замість будувати новий завод в Китаї, фірма може обрати Індонезію чи Індію. Але загалом апетит до міжнародних проєктів знизиться через невизначеність правил. Це погана новина для країн, що розвиваються і які залежать від іноземного капіталу – деякі з них можуть зіткнутися з відтоком інвестицій, падінням фондових індексів та девальвацією, що нагадуватиме кризові явища. МВФ та Світовому банку, можливо, доведеться коригувати прогнози та готувати програми підтримки для найбільш уражених економік.
Довіра до глобальних інститутів. Така тотальна тарифна війна підірве довіру до Світової організації торгівлі та всієї післявоєнної системи економічного співробітництва. США фактично ігнорують правила, які самі допомагали створити. Якщо й інші країни підуть шляхом США, вводячи односторонні мита, світ опиниться у ситуації “кожен сам за себе”. Це може нагадувати епоху 1930-х, коли після знаменитого закону Смута–Гоулі (запровадження високих тарифів у США в 1930 р.) інші країни відповіли протекціонізмом, і міжнародна торгівля впала на дві третини, поглибивши Велику депресію. Зараз масштаби поки менші, але тренд тривожний. Глобальні фірми можуть почати переглядати стратегії глобалізації, більше уваги приділяючи регіональним ланцюгам і локалізації виробництва (щоб оминати політичні ризики). Ця тенденція була помітна вже під час пандемії (коли країни усвідомили ризик надмірної залежності від одного постачальника), а торгові війни її підсилять.

Зведена оцінка основних економічних наслідків для ключових регіонів світу наведена в таблиці:

Регіон/країна	Експорт та ВВП	Інфляція та споживачі	Зайнятість та виробництво	Політика у відповідь
США	Зменшення імпорту та, ймовірно, експорту (через контрміри). ВВП: дещо нижчий темп росту (оцінки – на кілька десятих відсотка менше щороку); ризик втрати ~$1,6 трлн за 5 років при ескалації ([U.S.-China trade war has cost up to 245,000 U.S. jobs: business group study	[Reuters].	Інфляція зросте (тарифи = + ціни). Споживачі платять більше: напр., +$419/рік з домогосподарства від попередніх тарифів [New China Tariffs Increase Costs to U.S. Households – Liberty Street Economics], тепер ще більше. Зниження реальних доходів.	Захищені галузі (сталь, авто) – короткочасний приріст виробництва і робочих місць. Експортні та залежні від імпорту галузі – скорочення виробництва. Чистий ефект: втрати робочих місць (~245 тис. втрачено до цього ([How Trump’s Tariffs Really Affected the U.S. Job Market
Європейський Союз	Експорт до США різко падає (особливо авто: ризик -50%). ВВП ЄС: -0,5% або більше кумулятивно (Німеччина ~-0,2% в 1-й рік лише від авто ([German minister, autos lobby call for urgent EU-US talks over tariffs	[Reuters]. Ризик технічної рецесії в експортно залежних країнах (Німеччина, Італія).	Прямий вплив на інфляцію невеликий (мита США – зовнішні). Опосередковано: можливе незначне підвищення цін, якщо ЄС відповість митами на товари зі США. Споживачі більше страждають від можливих втрат роботи, ніж від цін.	Виробництво скорочується в експортних галузях (авто, машини, хімія). Мільйони робочих місць під загрозою в промисловості ([Global automakers say Trump’s tariffs will be painful for them and US consumers
Китай	Експорт до США значно скорочується(можливо на 30–40%). ВВП втрачає кілька десятих п.п. зростання (замість ~5.5% може бути ~5% чи нижче). Торгівельне сальдо з США зменшується, але з іншими країнами може зрости (перенаправлення експорту).	Потенціал до підвищення інфляції через девальвацію юаня та подорожчання імпорту (енергоносії, продовольство). Однак сповільнення економіки стримує внутрішні ціни. Споживачі стикаються з трохи вищими цінами на імпортні (американські) товари, але їх частка мала; більший ефект – втрата робочих місць та доходів.	Промвиробництво знижується в експортних секторах (електроніка, текстиль тощо). Робочі місця в цих галузях скорочуються (ризик соціальної напруги в промислових регіонах). Деяке виробництво може переорієнтуватись на внутрішній ринок. У стратегічних секторах – ривок до самозабезпечення (мікроелектроніка, авіація).	Китай підвищує власні тарифи на імпорт із США (до ~22–25% в середньому ([US-China Trade War Tariffs: An Up-to-Date Chart
Інші країни та глобально	Глобальний ВВП: зниження темпів зростання, за оцінками МВФ – ~-0,8% до рівня 2020 ([U.S., China tariffs could lower global GDP by 0.8% in 2020: IMF	[Reuters] лише від війни США-Китай, більше при ширшому конфлікті. Постраждають експортні економіки (від Південної Кореї, Японії до Бразилії). Світова торгівляскорочується, можливе виникнення регіональних торгових блоків.	Світова інфляція: помірне підвищення через здорожчання товарів і перебудову виробництва (ризики “тарифної” інфляції). Але глобальний попит слабшає – стримуючий фактор. Для окремих економік – волатильність цін через зміну торгових потоків.	Світова зайнятість: менше робочих місць у експортних секторах повсюдно. Переорієнтація ланцюгів може створити робочі місця в деяких країнах (В’єтнам, Мексика), але втрати перевищують виграші глобально. Виробництво стає менш ефективним через регіоналізацію, знижується продуктивність світової економіки.

Як видно, глобальний ефект носить негативний характер: загальне підвищення бар’єрів знижує сумарну ефективність світової економіки. Хоч окремі країни у певних нішах виграють, ці виграші менші за втрати інших, тому світовий добробут падає. Водночас з’являються нові тренди – локалізація виробництва, регіоналізація торгівлі – які формуватимуть іншу геоекономічну реальність.

Геополітичні наслідки

Окрім суто економічних ефектів, такий крок США матиме потужний геополітичний резонанс. Мита – це не лише про економіку, а й про перерозподіл сили та впливу на світовій арені. Можна очікувати такі геополітичні наслідки:

Напруження у відносинах США з союзниками. Одностороннє введення мит проти ЄС, Канади, Японії, Південної Кореї (усі вони потрапляють під 10% загальний тариф, а ЄС та Японія – ще й під авто-тариф) викличе обурення серед традиційних союзників США. Відносини, які й так були випробувані за адміністрації Трампа (2017–2021), знову різко погіршаться. Європейці розглядатимуть такий крок як недружній акт, що підриває трансатлантичне партнерство. Це може мати наслідки і поза торгівлею: менша готовність Європи співпрацювати з США у сферах безпеки, розбіжності в питаннях НАТО, більш самостійна зовнішня політика ЄС. Лідери ЄС вже зайняли жорстку риторику щодо тарифів (називаючи їх «фатальним сигналом» для системи вільної торгівлі [German minister, autos lobby call for urgent EU-US talks over tariffs | Reuters]) і, ймовірно, консолідуються проти тиску США. Інші союзники – Канада, Мексика – відчувають себе зрадженими, адже нещодавно була укладена угода USMCA, а тепер 25% тариф на авто її фактично ігнорує. Це може спровокувати дипломатичні кризи: країни відкликають послів для консультацій, скасовують заплановані двосторонні зустрічі, блокують спільні ініціативи на міжнародній арені з протесту. В довгостроковій перспективі союзники почнуть шукати способів зменшити залежність від США (наприклад, в обороні – програми ЄС зі створення незалежних оборонних спроможностей, в енергетиці – диверсифікація постачань, щоб не покладатись на США). Трансатлантична єдність, сформована після Другої світової війни, дасть тріщину, якщо економічні суперечки загостряться.
Посилення антагонізму США-Китай. Торговельна війна – лише один фронт ширшого суперництва між США та Китаєм за глобальне лідерство. Різке підвищення тарифів закріпить стан нової холодної війниміж двома наддержавами. Довіра між Вашингтоном і Пекіном впаде до мінімуму: канали діалогу скоротяться, кожна сторона бачитиме в іншій загрозу. Це, ймовірно, спричинить ескалацію і в інших сферах:
- У технологічній сфері США можуть розширити санкції проти китайських ІТ-компаній (на кшталт Huawei, ZTE), обмежити експорт напівпровідників та технологій, активно лобіювати союзників бойкотувати китайське обладнання (5G-мережі). Китай відповість пришвидшенням розвитку власних технологій та обмеженнями для американських технологічних фірм у себе.
- У фінансовій сфері можливе використання важелів на кшталт контролю над доларовими транзакціями: США вже розглядають обмеження інвестицій в китайські компанії, виключення Китаю з деяких фінансових послуг. Китай, зі свого боку, може зменшувати доларову залежність (нарощувати використання юаня в міжнародній торгівлі, створювати альтернативи SWIFT разом з Росією).
- У геостратегічному плані напруга може зрости навколо Тайваню, Південно-Китайського моря, де питання економічної та національної безпеки переплітаються. Погані економічні відносини зменшують шанси на дипломатичне врегулювання конфліктних питань, підвищують ризик непорозумінь чи інцидентів між військовими двох держав.
Інші країни Азії можуть бути втягнуті у цей поділ: наприклад, країни ASEAN змушені будуть балансувати, але дедалі більше орієнтуватимуться на Китай економічно, якщо США закривають свій ринок. Традиційні партнери США в Азії (Японія, Південна Корея, Австралія) опиняються у складній ситуації – безпеково вони залежні від США, але економічно пов’язані з Китаєм. Посилення війни тарифів поставить їх перед вибором, що може розколоти регіон. Відтак, торговельний конфлікт США-КНР ризикує перерости в глибоку геополітичну конфронтацію, формуючи два табори на світовій арені.
Нові альянси та торговельні блоки. Коли старі союзи тріщать, природною реакцією є формування нових коаліцій по інтересах. Вже спостерігається тенденція: країни, відкинуті або ізольовані США, починають зближуватися між собою. Китай і Росія активізували партнерство – в основному політичне і енергетичне, але, ймовірно, воно розшириться і на фінансову сферу (обхід долара, спільні платіжні системи). Китай та ЄС можуть знайти спільну мову в опозиції до американського протекціонізму: ще у 2020 було узгоджено (хоча й не ратифіковано) Всеосяжну угоду про інвестиції між ЄС і Китаєм; новий поштовх може оживити ці ініціативи, якщо політичні розбіжності вдасться відкласти. ЄС та Великобританія попри Brexit можуть спільно протистояти тарифам США – Лондон теж зацікавлений у доступі до ринку США, тож він може або долучитися до тиску на Вашингтон разом з Брюсселем, або спробувати домовитись окремо (але тоді ризикує ізолюватись від ЄС).У Азіатсько-Тихоокеанському регіоні формується свій великий блок: угода RCEP (15 країн на чолі з Китаєм, включаючи Японію, Південну Корею, Австралію, але без Індії) набрала чинності 2022 року. В умовах американської торгової війни її значення тільки зросте – учасники RCEP матимуть преференції у торгівлі один з одним, компенсуючи втрати на американському напрямку. Одночасно CPTPP (оновлена Транстихоокеанська партнерська угода без США) стає привабливою платформою: до неї прагне вступити Великобританія, Таїланд, інші економіки. Теоретично, якщо США самоусуваються від багатосторонньої торгівлі, CPTPP + RCEP можуть задавати правила в Тихоокеанському регіоні. Не виключено, що Китай, попри конфлікт зі США, спробує увійти і до CPTPP, щоб посилити свій вплив у правилах торгівлі, тоді як США залишаться зовні. Світ розіб’ється на регіональні торгові блоки: північноамериканський (США, можливо Канада й Мексика, хоча їм завдано шкоди, але USMCA ще формально існує), європейський (ЄС з партнерами типу Великобританії, Туреччини, можливо, Африки), та азійський на чолі з Китаєм. Між цими блоками торгівля буде ускладнена тарифами і квотами, тому вони більше розвиватимуть внутрішньоблокову кооперацію.Крім економічних альянсів, можливі і політичні зближення: наприклад, посилення BRICS (Бразилія, Росія, Індія, Китай, ПАР) як політичного форуму незгодних з західною гегемонією. Якщо раніше розбіжності між цими країнами були значні, то тепер спільний інтерес – протистояти тиску США – може згуртувати їх для координації голосувань у міжнародних організаціях, фінансової взаємодопомоги (на зразок пулу резервів BRICS) тощо.
Ризик тотальних торгових воєн. Ситуація, коли країни взаємно піднімають мита, історично відома як торгові війни. Нинішній крок США може розпалити багатосторонню торгову війну, де залучені не дві сторони, а одразу кілька великих економічних гравців. Таке взаємне обкладання один одного податками здатне вийти з-під контролю. Є ризик, що логіка ескалації призведе до все нових обмежень: від тарифів перейдуть до імпортних квот (жорстке обмеження обсягів імпорту певних товарів), потім до ембарго на окремі продукти, до санкцій проти компаній. Війна тарифів може зачепити і суміжні сфери – наприклад, міграційну політику (країни можуть ускладнювати видачу віз громадянам один одного), науку і освіту(скорочення академічного обміну, якщо загострення зросте).У найгіршому сценарії торгові війни підривають настільки сильно світову економіку, що породжують глибокі політичні кризи всередині країн. Вже зараз фермери та промисловці в різних державах лобіюють уряди з вимогою захистити їхні інтереси. Якщо економічні труднощі посиляться (наприклад, масові звільнення в Європі чи падіння доходів фермерів у США), це вплине на внутрішню політику: можливі зміни урядів, радикалізація виборців, посилення ізоляціоністських або, навпаки, інтеграційних настроїв. Світ побачить зростання геоекономічної напруги, де торгівля використовується як зброя (weaponized interdependence). Кожна країна прагнутиме зменшити свою вразливість, що виливається у зниження глобальної взаємозалежності – а отже, і глобальної стабільності, оскільки раніше тісні економічні зв’язки слугували стримуючим фактором для конфліктів.
Вплив на країни, що розвиваються, і світовий порядок. Сторони конфлікту (США, ЄС, Китай) – це «слони», чия бійка сильно впливає на «траву» – менш потужні держави. Багато країн Азії, Африки, Латинської Америки можуть опинитися перед вибором: приєднатися до того чи іншого блоку чи намагатися лавірувати. Геополітична карта світу може перекроюватися. Наприклад, раніше нейтральні країни можуть примикати до Китаю, якщо США закриють для них ринок чи зменшать допомогу. Водночас країни, історично налаштовані проти Заходу, зблизяться з Китаєм і Росією, формуючи альтернативний полюс. Глобальні інституції, як-от ООН, G20, будуть майданчиком зіткнення позицій, а не консенсусу, що ускладнить рішення з глобальних проблем (зміна клімату, пандемії, регулювання технологій). Таким чином, геополітичний ландшафт стане більш фрагментованим, а міжнародна співпраця ослабне в тіні торгових конфліктів.

У підсумку, геополітичні наслідки зведуться до посилення поділів між країнами та формування нового типу біполярності або навіть мультиполярності у світі, де економічні блоки все менше взаємодіють один з одним. Це нагадуватиме епоху «холодної війни», але зі зміщенням акцентів з ідеології на економічну і технологічну площину.

Вплив на криптовалютний ринок

Глобальна нестабільність і ризики, спричинені масштабними торговими війнами, позначаться і на відносно новому сегменті фінансової системи – ринку криптовалют. Є кілька потенційних каналів впливу:

Bitcoin як «захисний актив». В умовах, коли традиційні ринки лихоманить, інфляція може прискоритися, а геополітична невизначеність зростає, інвестори шукають альтернативні способи збереження капіталу. Золото традиційно виконує роль тихої гавані. Проте в останні роки сформувався наратив про Bitcoin як «цифрове золото». Практика показала, що під час напруження у світовій економіці інтерес до біткоїна дійсно підвищувався. Наприклад, під час торгової війни США-Китай у 2019 році спостерігався сплеск купівлі Bitcoin, паралельно зі зростанням цін на золото [Bitcoin Viewed As Safe Haven Like Gold During US-China Trade War – Business Insider]. Обсяги торгівлі BTC різко зростали у дні ключових подій торгового конфлікту, що свідчить: інвестори почали сприймати Bitcoin як актив-притулок, подібний до золота [Bitcoin Viewed As Safe Haven Like Gold During US-China Trade War – Business Insider]. У нашому сценарії глобальної нестабільності можна прогнозувати підвищений попит на Bitcoin та інші основні криптовалюти. Це пов’язано і з побоюваннями щодо долара чи євро (через можливу інфляцію або валютні війни), і з бажанням мати актив, не пов’язаний з жодною конкретною країною. Якщо торгові війни розкручуватимуться, деякі великі інвестори (включно з хедж-фондами) можуть додатково диверсифікувати портфелі за допомогою BTC, що потенційно підніме його ціну.
Захист від інфляції та девальвації. Тарифи – це інфляційний чинник, і якщо у відповідь центральні банки будуть емісійно стимулювати економіку, це теж може підвищити довгострокові інфляційні очікування. Частина інвесторів розглядатиме біткоїн як хедж від інфляції, подібно до золота чи нерухомості. Крім того, у країнах, де можливі девальвації національних валют через торгові потрясіння, населення може більше цікавитися зберіганням заощаджень у криптовалюті. Наприклад, якщо юань або інші валюти Азії почнуть падати, мешканці тих країн, за умови доступності, можуть конвертувати частину коштів у стейблкоїни (наприклад, USDT) чи в біткоїни, щоб уникнути знецінення. Криптовалютний ринок, завдяки децентралізованому характеру, дозволяє обійти деякі капіталові контролі – і це стане важливим, якщо уряди почнуть обмежувати відтік валюти. (КНР уже має суворі обмеження, але є способи, якими китайські користувачі все одно брали участь у криптоопераціях.)
Зростання волатильності. Треба зазначити, що криптовалютний ринок і сам по собі дуже волатильний. На тлі глобальних потрясінь можлива як стрибкоподібна популярність, так і різкі коливання цін. Якщо фондові ринки сильно обваляться, спочатку це може зачепити і криптоактиви – наприклад, у березні 2020 при панічному розпродажі всіх ризикових активів Bitcoin теж тимчасово впав. Але потім, коли починається пошук альтернатив, криптовалюти можуть швидко відігратися. Тобто інвестори можуть спершу розглядати крипто як ризиковий актив і продавати його під час шоку, але надалі, на етапі осмислення нової реальності, заходити як в «нову надію» для збереження капіталу. В цілому, підвищена невизначеність спричинить сильні коливання на крипторинку, проте тренд для топових криптовалют може бути висхідним, якщо вони підтвердять статус альтернативного фінансового інструменту.
Регуляторні наслідки. Уряди, бачачи відтік капіталу в криптовалюти, можуть посилити регулювання. Наприклад, США або ЄС, не бажаючи дозволяти уникнення мит чи податків через криптооперації, можуть вжити заходів проти неконтрольованих криптобірж, ввести суворіші правила верифікації (KYC/AML) для криптообміну. Китай вже практично заборонив криптобіржі і майнінг, тому там ринок пішов у тінь; але торгові війни можуть підштовхнути китайських громадян ще активніше шукати способи купити криптовалюту, скажімо, через закордонні платформи або децентралізовані протоколи. Це виклик для влади, і вони можуть реагувати ще більш жорсткими технічними засобами (файрволи, відстеження транзакцій). Таким чином, з одного боку, криптовалюти виграють від зростання попиту, з іншого – їх свобода може ще більш обмежуватися зусиллями регуляторів, що не хочуть допустити відтік грошей і обходу фінансових правил.
Довгострокові зміни в позиціонуванні криптоактивів. Якщо глобальна фінансова система буде фрагментуватися (наприклад, з’являться окремі блоки з різними платіжними системами), то універсальні децентралізовані валюти можуть зайняти свою нішу як міст між цими блоками. Наприклад, припустімо, що доларові розрахунки між Китаєм і Заходом стають проблемними через санкції та тарифи – тоді зросте роль альтернатив, і криптовалюти можуть бути однією з них (поряд з бартером, золотом чи національними валютами третіх країн). Деякі держави, розчарувавшись у «справедливості» глобальної фінансової системи, можуть самі почати використовувати крипто для міжнародних платежів, щоб обійти інфраструктуру, контрольовану США (SWIFT, долар). Такі ідеї вже обговорюються в країнах на кшталт Росії та Ірану. Хоча це поки маргінально, але світова турбулентність може прискорити прийняття криптовалют на державному рівні як легітимного інструменту міжнародної торгівлі (можливо, у формі державних стейблкоїнів або прив’язки до наднаціональних крипто-проектів).
Альткоїни та інфраструктура. Поза Bitcoin, торгові війни і економічні потрясіння можуть вплинути і на інші криптоактиви. Наприклад, зросте цікавість до стейблкоїнів (USDT, USDC тощо), бо вони дозволяють тримати доларову цінність поза банківською системою. В періоди волатильності багато хто паркує кошти саме в стейблкоїнах. Оборот стейблкоїнів може збільшитися, що, однак, приверне увагу регуляторів (США вже занепокоєні широким використанням доларових стейблкоїнів без їх контролю). Золото-накриті токени або інші «токенізовані» традиційні активи теж можуть стати популярнішими, якщо людям зручно купувати «цифрове золото» через криптоплатформи. З іншого боку, криптокомпанії повинні будуть адаптуватися: біржі, гаманці тощо, можливо, зіткнуться з новими правилами або вимогами прозорості. Але ті, хто зможе запропонувати простий і надійний спосіб захисту капіталу у буремні часи, отримають наплив клієнтів.

У цілому, нестабільність та недовіра до традиційних інститутів – сприятливий ґрунт для криптовалют. Bitcoin може закріпитися в очах широкої публіки як новий клас «резервного» активу, особливо серед молодшого покоління інвесторів і в країнах з нестабільними валютами. Поведінка ринку вже показала, що у моменти загострення міжнародних конфліктів інтерес до BTC іде в парі з інтересом до золота [Bitcoin Viewed As Safe Haven Like Gold During US-China Trade War – Business Insider]. Якщо торгова війна переросте у фінансову і валютну, то аргументи на користь децентралізованих валют тільки посиляться. Водночас, не варто забувати про волатильність і ризики: крипторинок може як стрімко зрости на хвилі попиту, так і зазнати корекції, якщо паніка охопить усі активи. Але для довгострокових інвесторів у крипто такі події скоріш підтверджують ключову ідею Bitcoin – бути незалежним від примх урядів і грошово-кредитної політики. Тому, парадоксально, торгові війни урядів можуть стати каталізатором популярності неконтрольованих урядами фінансових інновацій.

Висновки

Запровадження нових всеосяжних мит США за ініціативою Дональда Трампа має далекосяжні наслідки. Економіка США отримає змішані ефекти: певний захист для окремих галузей, але загалом – підвищення цін для споживачів, порушення ланцюгів постачання та втрату частини робочих місць. Європейський Союз і Китай, як основні цілі тарифів, зазнають суттєвого зниження експорту, що гальмуватиме їхнє зростання та вимагатиме активної політики у відповідь – від контрмит до пошуку нових ринків і стимулювання внутрішнього попиту. Глобальна економіка увійде в період зростаючих торговельних бар’єрів, що означає менш ефективну, повільнішу та дорожчу систему світової торгівлі: постраждають і розвинуті, і ті, що розвиваються, через втрату довіри, інвестицій та доступу до ринків.

Геополітично світ ризикує розколотися на блоки: США протистоятимуть не лише явним суперникам, але й відштовхнуть традиційних союзників, стимулюючи їх до об’єднання з іншими центрами сили. Ера глобалізації може змінитися ерою геоекономічних блоків, де кожен живе за власними правилами торгівлі. Таке переформатування супроводжуватиметься нестабільністю та потенційними конфліктами інтересів.

У фінансовому вимірі інвестори шукатимуть захист від турбулентності: чи то в золоті, чи в швейцарському франку, чи в біткоїні. Криптовалютний ринок цілком імовірно отримає імпульс розвитку як альтернативний шлях збереження цінностей у час, коли політичні рішення підривають традиційні економічні зв’язки. Інвестори вже почали ставитися до Bitcoin подібно до золота – як до активу, що не корелює з політичними ризиками [Bitcoin Viewed As Safe Haven Like Gold During US-China Trade War – Business Insider].

Зрештою, введення цих нових глобальних мит можна розглядати як початок великого перегрупування сил у світовій економіці. Наслідки в короткостроковій перспективі будуть болісними: вищі ціни, нижче зростання, більше невизначеності. Довгострокові наслідки визначатимуться тим, чи знайдуть провідні держави шлях до нової рівноваги – через діалог та реформи правил світової торгівлі, або ж світ скотиться до системи жорсткого протистояння економічних блоків. У будь-якому разі, і США, і їхні партнери, і конкуренти повинні готуватися до суттєвої трансформації глобального економічного ландшафту.