Тарифи, пояснено: Як вони працюють і чому вони важливі

Що таке тарифи?

Тарифи — це податки, які накладаються урядом або наднаціональним союзом на імпортні товари. Час від часу тарифи можуть застосовуватись і до експорту. Вони генерують доходи для бюджету та є інструментом регулювання торгівлі, часто застосовуються для захисту вітчизняних виробників.

Існують чотири основні категорії тарифів:

• Адвалорні тарифи: Розраховуються як відсоток від вартості товару. Наприклад, може стягуватись 20% податку на товари вартістю 100 доларів.
• Специфічні тарифи: Це фіксовані платежі, що базуються на кількості товару. Наприклад, тариф у 5 доларів за кожний імпортований кілограм цукру.
• Комбіновані тарифи: Поєднують специфічний і адвалорний мита щодо одних і тих самих імпортованих товарів. Сума двох мит враховується при розрахунку остаточного податку. Наприклад, країна може встановити тариф на імпорт вина у розмірі 5 доларів за літр плюс 10% від вартості вина.
• Змішані тарифи: Передбачають або специфічну ставку, або адвалорну, залежно від заздалегідь визначених умов. Наприклад, на імпортовані вантажівки країна може стягувати або 5000 доларів за авто, або 15% від його вартості — залежно від того, яка сума більша.

Мета такої політики — впливати на обсяги міжнародної торгівлі, захищати власні виробництва та реагувати на недобросовісні практики інших країн. Коли тариф застосовується до імпортного товару, це підвищує його вартість, роблячи внутрішню альтернативу для споживача більш привабливою за ціною.

У США адміністрація Трампа використовує дзеркальні (реципрокні) тарифи як ключовий інструмент впливу на торгову політику інших країн. Дзеркальні тарифи — це митні платежі, які країна запроваджує у відповідь на тарифи чи бар’єри, встановлені іншою країною. Політика має на меті виправити торговельний дисбаланс і захистити вітчизняну індустрію.

Збирання тарифів зазвичай здійснюють митні органи країни на пунктах пропуску, згідно із задекларованою вартістю та класифікацією вантажів.

Чи знали ви? Деякі країни використовують тарифні квоти: дають змогу імпортувати встановлену кількість товару за зниженим тарифом. Як тільки квота вичерпана, діє підвищена ставка. Такий підхід дозволяє збалансувати захист внутрішнього ринку та доступ до глобальних ринків, зокрема у сферах сільського господарства й текстилю.

Політика дзеркальних тарифів адміністрації Трампа

Президент США Дональд Трамп підписав розпорядження 2 квітня 2025 року — того дня, який він назвав Днем визволення, посилаючись на свої повноваження згідно із Законом про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA). Розпорядження передбачало мінімальний тариф у 10% на весь імпорт до США з 5 квітня 2025 року. Дзеркальні тарифи набули чинності 9 квітня 2025 року.

Трамп заявив, що США застосовуватимуть дзеркальні тарифи приблизно на половину ставки, встановленої іншими країнами. Наприклад, США запровадили тариф 34% у відповідь на 67% у Китаї. Також було оголошено про 25% тариф на увесь імпорт автомобілів.

Політика дзеркальних тарифів адміністрації Трампа ґрунтується на переконанні, що США тривалий час стикалися з торговими дисбалансами і несправедливим ставленням з боку торговельних партнерів. Щоб цьому протидіяти, адміністрація просувала так звані дзеркальні тарифи, намагаючись встановити тарифну структуру, яка б відповідала або хоча б була наближена до тарифів, що накладаються іншими країнами на американський експорт.

У такому підході адміністрація використовувала тарифну політику, щоб тиснути на інші країни з вимогою знизити їхні бар’єри або переглянути торгові угоди. Політика отримала підтримку серед національних виробників і трудових організацій, оскільки спрямована на відновлення балансу торгівлі й підтримку промисловості США. Водночас вона викликала критику з боку економістів та міжнародних союзників, котрі вбачали у ній протекціонізм і загрозу стабільності світової економіки.

Політика дзеркальних тарифів змінила торговельні відносини США зі світом і стала відходом від багаторічної політики багатосторонньої відкритої торгівлі.

Чи знали ви? Тарифи можуть змінювати глобальні ланцюги постачань. Щоб уникнути високих імпортних податків, компанії часто переносять виробництво у країни з вигідними торговими угодами. Проте це не завжди приносить користь споживачам, адже заощадження не завжди передаються далі, а логістика ускладнюється.

Тарифна війна США й Китаю: ключовий економічний конфлікт

Тарифна війна США й Китаю, яка розпочалась 2018 року під час першої адміністрації Трампа, знаменувала значний поворот у глобальних економічних відносинах. Конфлікт між двома найбільшими економіками світу мав далекосяжні наслідки для глобальних ланцюгів постачань, інфляції та геополітики.

Торговельний конфлікт США й Китаю — це не просто двосторонній спір. Він став сигналом структурного переосмислення торгової політики в багатополярному світі. Війна почалась після запровадження США широких тарифів за розділом 301 Закону про торгівлю 1974 року, за звинуваченнями у недобросовісних практиках, порушенні прав інтелектуальної власності та примусових технологічних трансфертах з боку Китаю.

Згодом США обклали митом китайські товари на суму понад 360 мільярдів доларів. Китай у відповідь запровадив тарифи на 110 мільярдів доларів американського експорту, прицілюючись до таких секторів, як сільське господарство та виробництво.

Цей конфлікт призвів до порушення основних ланцюгів постачань і зростання витрат для американського бізнесу та споживачів. Американські фермери сильно постраждали від китайських відповідних тарифів на сою, через що уряд США змушений був виділити мільярди доларів у вигляді субсидій для компенсації збитків.

Попри те, що «Проміжна угода» 2020 року знизила напругу й зобов’язала Китай збільшити закупівлі американських товарів та посилити захист інтелектуальної власності, багато тарифів залишились чинними. Адміністрація Байдена зберегла основну частину заходів, запроваджених за першого Трампа, що свідчить про двопартійну стурбованість торгівлею з Китаєм.

Станом на 10 квітня 2025 року Трамп встановив 125% тарифи на Китай, у той час як для 75 країн строк застосування тарифів було зупинено на 90 днів.

У порівнянні з суперечками зі союзниками, такими як Європейський Союз чи Канада, ставки у конфлікті США–Китай значно вищі, а наслідки — масштабніші.

Ось як різні уряди відповіли на тарифи Трампа:

• Прем’єр-міністр Канади Марк Карні запровадив 25% тариф на американські автомобілі й вантажівки.
• Китай впровадить 34% тариф на всі товари з США, починаючи з 10 квітня.
• Прем’єр-міністр Франції назвав тарифи економічною катастрофою.
• Прем’єр-міністр Італії Джорджія Мелоні розкритикувала тарифи як помилкові.
• Голова Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн пообіцяла єдину реакцію й приготувала контрзаходи.
• Уряд Тайваню засудив тарифи як необґрунтовані.

Як працюють тарифи?

Коли накладається тариф — наприклад, 30% податок на імпортовану сталь — це підвищує її ціну для імпортерів. Ті, своєю чергою, перекладають додаткові витрати на підприємства нижчого ланцюга, а ті — на споживачів.

Для імпортерів тарифи означають дорожчу закупівлю. Якщо американська компанія купує обладнання за кордоном і стикається з тарифом, її загальна собівартість зростає. Це може знижувати прибутковість або змушувати шукати альтернативи. Експортери з інших країн страждають, якщо покупці із США зменшують обсяг замовлень через подорожчання, що шкодить їхній конкурентоспроможності.

Вітчизняні виробники спочатку можуть виграти від високих тарифів — ті захищають їх від дешевшої іноземної конкуренції, даючи змогу збільшити продажі й потенційно заробити більше. Але якщо виробництво залежить від комплектуючих, на які встановлені тарифи, то їхні витрати теж зростуть і вигода знівелюється.

Основний тягар, як правило, лягає на споживача. Тарифи можуть призвести до зростання цін на повсякденні товари — від електроніки до одягу. У довгостроковій перспективі високі тарифи підштовхують інфляцію та знижують купівельну спроможність.

Тарифи також руйнують глобальні ланцюги постачань. Багато виробів складається з компонентів багатьох країн. Високий тариф на один із компонентів може викликати затримки, потребу у перепроектуванні чи змусити компанію переносити виробництво, підвищуючи складність і вартість.

Отже, хоча метою тарифів є захист власних галузей, їхній вплив відчувають всі: змінюються ціни, товаропотоки й стратегії бізнесу. Тарифи так чи інакше зачіпають кожного — від власника заводу до працівника й пересічного покупця.

Трамп виключив із дзеркальних тарифів певні технологічні товари — зокрема, смартфони, мікросхеми, комп’ютери та окрему електроніку, надаючи техногалузі стратегічні послаблення. Це пом’якшило тиск на технологічні акції.

Оголошення Трампа про тарифи 2 квітня спричинило різке падіння цін як на світових фондових ринках, так і на Bitcoin: BTC знизився на 10,5% за тиждень. Якщо раніше Bitcoin вважався некорельованим активом, то тепер його поведінка співпадає з технологічними акціями під час макрошоків. На думку аналітиків, інституційні інвестори дедалі більше сприймають BTC як ризиковий актив, чутливий до політичних змін. Хоча його й величають цифровим золотом, останнім часом Bitcoin поводиться як акції Nasdaq: падає під час глобальної нестабільності та зростає на позитивних новинах.

Чи знали ви? Винятки із тарифів можуть бути надзвичайно стратегічними. Уряди можуть дозволити окремим галузям чи компаніям імпортувати товари без податків, тоді як конкуренти платитимуть більше. Це створює нерівні умови й може викликати внутрішню дискусію.

Чому тарифи важливі для світових ринків?

Тарифи — потужний інструмент у руках урядів для формування економічної та торгової стратегії країни. Це не лише податки на імпорт, а й спосіб впливу на виробництво, споживчі звички й міжнародні економічні відносини.

Для США тарифи історично були одним із засобів демонструвати економічну силу, захищати нові галузі та відповідати на недобросовісні торгові практики.

Коли йдеться про великі економіки, тарифні рішення здатні впливати на глобальні ланцюги постачань, змінювати географію виробництв і ціни на товари у світі. Навіть для менших країн у добу глобалізації це має велике значення — наслідки тарифної політики виходять далеко за межі національних кордонів.

Усередині країни тарифи можуть підняти місцеві виробництва шляхом подорожчання імпорту. Це може створити робочі місця й підсилити економічну стійкість у короткостроковій перспективі.

Зростання доходів бюджету від тарифів дасть змогу знижувати прямі податки, як пропонує Трамп. Але ймовірне підвищення цін для споживачів, зростання витрат для експортерів і імовірність відповідних кроків із боку торговельних партнерів.

Із поглибленням геополітичної напруги й переосмисленням залежностей тарифи знову стали центральним елементом політики торгівлі США.

Будь вони оборонної чи наступальної природи, тарифи впливають на рівновагу між протекціонізмом і глобальним співробітництвом. Отже, це питання не лише економіки, а й стратегії та глобального впливу.

Хто встановлює тарифну політику у США?

У США тарифна політика визначається комбінацією законодавчих повноважень, виконавчої влади та адміністративного виконання. Упровадженню та контролю дотримання тарифної політики сприяють різні урядові установи.

Конгрес має конституційне право регулювати торгівлю та встановлювати тарифи. З часом Конгрес передав президенту значні повноваження змінювати тарифи з міркувань національної безпеки, економічних загроз чи порушень у міжнародній торгівлі.

Офіс торгового представника США виконує ключову роль у формуванні й переговорах щодо торгової політики країни. Він очолює перемовини, управляє торговими спорами та пропонує тарифні дії у співпраці з президентом і Конгресом.

Митна та прикордонна служба США (CBP) відповідає за виконання тарифів у пунктах пропуску. CBP стягує мита на основі класифікації та вартості товарів згідно з Гармонізованою тарифною системою.

Різні важливі закони впливали на тарифну політику США. Наприклад, Тарифний акт Смута-Гоулі 1930 року, спрямований на захист фермерів під час Великої депресії, призвів до хвилі відповідних тарифів і подальшого погіршення світової торгівлі.

Згодом Закон про торгівлю 1974 року надав президентові інструменти, зокрема, «Розділ 301», який інтенсивно застосовувався під час торгової війни з Китаєм для впровадження відповіді на недобросовісні іноземні практики.

У сукупності всі ці інституції та закони формують базис тарифної політики США.

Критика тарифної політики Трампа

Критика тарифної політики Трампа з’явилась відразу після оголошення дзеркальних тарифів. Опоненти стверджують, що такий крок оминає Конгрес і створює небезпечний прецедент безконтрольного використання президентської влади у сфері економіки.

Супротивники заявляють, що ці тарифи завдають більше шкоди американському бізнесу, ніж іноземним цілям. В огляді Vox йдеться, що найбільше від тарифів Трампа постраждають малозабезпечені верстви, тоді як Уолл-стріт це менш зачепить. Екс-міністр фінансів Лоренс Саммерс застерігає, що тарифи можуть втягнути США у рецесію і призвести до втрати близько 2 мільйонів робочих місць в країні.

З’явились і позови до суду щодо політики тарифів Трампа. New Civil Liberties Alliance (NCLA), консервативна юридична організація, подала до суду позов від імені Simplified, малого бізнесу з Флориди, який продає планери та імпортує товари з Китаю. Позов стверджує, що президент перевищив повноваження згідно із IEEPA, застосувавши тарифи поза ситуаціями надзвичайних економічних обставин.

Малий і середній бізнес, значна частина якого залежить від глобальних ланцюгів постачань, змушений буде мати справу з подорожчанням імпорту у результаті тарифів. Це може призвести до інфляції та зниження конкурентоздатності таких компаній.

Хоча тарифи можуть тимчасово економічно вдарити по Китаю, загалом вони здатні призвести до підвищення цін для американських споживачів і швидкого ускладнення для підприємств у США в разі їх тривалого застосування.